Рекомендації батькам щодо захисту психологічного здоров’я дитини від негативного впливу телебачення

• Не дозволяйте дитині віком до двох років дивитися телепередачі.
• Обмежуйте час перегляду телепередач дитиною віком до семи років — не більше двох годин на день.
• Визначайте в сім’ї правила перегляду телепередач, наприклад «Ні» телевізору під час їжі!».
• Не встановлюйте телевізор у дитячій кімнаті.
• Переглядайте телепередачі разом із дитиною та обговорюйте їх: запитуйте  дитину про її враження, міркування, висловлюйте свої почуття, думки, цікавтеся ставленням дитини до побаченого.
• Здійснюйте моніторинг телепередач, які дивиться ваша дитина, зокрема:
  • запобігайте перегляду фільмів, телепередач зі сценами насильства та еротики;
  • обирайте для перегляду телепередачі з позитивними персонажами.
• Аналізуйте спільно з дитиною комерційний характер телереклами, формуйте критич­не ставлення до пропонованого у відеоролику. Пояснюйте дитині різницю між «хочу» і «потрібно». Дитина дошкільного віку спроможна усвідомити, що реклама чинить певний вплив на людину, нав’язливо пропонуючи, наприклад, речі, у яких насправді потреби немає.
• Будьте відповідальною рольовою моделлю: дитина будує свою поведінку, беручи при­клад насамперед із вас, зокрема й переймаючи ваші звички.
• Уникайте присутності дитини під час перегляду телепередач, що містять зміст для до­рослої аудиторії.
• Вимикайте телевізор, якщо його ніхто не дивиться, бо вплив його триває.
• Домовляйтеся з рідними (чи нянею) щодо того, як наповнювати час дитини — що ро­бити, у які ігри гратися, чим займатися з дитиною.

Рекомендації для батьків та педагогів щодо взаємодії з тривожною дитиною

• Найголовніше — це зрозуміти, що дитина тривожна. Для цього спілкуйтеся з дити­ною, говоріть про те, що її хвилює, чого вона боїться, про що думає. Дитина має до­віряти Вам. Вона має бути впевненою, що звернувшись до Вас за порадою чи під­тримкою, не отримає осуду чи насмішки, а знайде розуміння, знатиме, що Ви завжди допоможете їй знайти вихід у будь-якій ситуації.
• Якщо дитина не говорить відкрито про свої труднощі, пограйте з нею її улюблени­ми іграшками, моделюючи у грі можливі складні ситуації. Діти дошкільного віку за­звичай залюбки беруть участь у таких іграх. Під час гри дитина може відтворити те, що її турбує, тривожить, а Ви натомість підкажете, як розв’язати ту чи ту проблему.
• Якщо найближчим часом має відбутися важлива подія, у якій дитина братиме участь (поїздка, свято, вистава тощо), то заздалегідь підготуйте дитину до неї, детально об­говоріть, що саме відбуватиметься.
• Не описуйте дитині можливі труднощі — навпаки, демонструйте віру в її сили та мож­ливості. Завжди будьте напоготові допомогти своїй дитині, підтримати її.
• Формуйте у дитини позитивне мислення, показуючи, як знаходити плюси в будь-якій ситуації. Станьте для неї прикладом оптимізму, адже в оптимістичних батьків — опти­містичні діти.
• Використовуйте частіше у спілкуванні з дитиною тілесний контакт — обіймайте її, гладьте, беріть за руку тощо.
• Намагайтеся робити дитині менше зауважень, особливо за присутності сторонніх.
• Уникайте несправедливих, необдуманих покарань, крику, образ. Контролюйте свої емоції.
• Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
• Використовуйте у спілкуванні з дитиною слова підтримки: «Молодець!», «У тебе все вийде!», «Я вірю в тебе!» тощо.
• Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Орієнтуйтеся лише на її особисті успі­хи та особливості. Відзначайте, що в ній змінилося, чого вона навчилася, порівнюючи її можливості, здібності, навички з тими, що були минулого тижня, місяця, року.
• Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте у всьому прикладом для дитини.
• Спілкуйтеся з дитиною спокійним тоном, контролюйте своє мовлення.
• Будьте послідовними у вихованні дитини.
• Не будьте надто вимогливими до дитини.
• Навчайте дитину ставити перед собою конкретні короткоперспективні цілі та посту­пово, можливо, за Вашої допомоги, досягати їх.
• Залучайте дитину до колективних видів діяльності. Однак уникайте змагань і будь-яких інших видів діяльності, орієнтованих на швидкість виконання.
• Не намагайтеся у складних обставинах одразу виконати все замість дитини — запро­понуйте їй подумати і впоратися з проблемою разом.

Дитина з агресивною поведінкою: спілкуємося ефективно. Рекомендації для батьків та педагогів

• Обміркуйте причини агресивної поведінки дитини. Ними можуть бути:
• дефіцит батьківської уваги — у такому разі агресивна поведінка дитини є спосо­бом привернути до себе увагу;
• ігнорування батьками проявів агресивної поведінки дитини;
• установка дитини дорослими на те, що вона має обов’язково «давати здачу» і до­сягати своєї мети силою;
• надто суворе виховання — фізичні покарання дитини, погрози тощо;
• агресивна поведінка близьких дорослих, які є прикладом для дитини;
• фільми, мультфільми або комп’ютерні ігри агресивного змісту.
• Реагуйте спокійно у разі незначних проявів агресії дитини. Адже агресивність не­обхідна для нормального розвитку дитини: завдяки їй людина пізнає світ, захищаєть­ся, конкурує з іншими. Коли агресія — безпечна і зрозуміла, можна використовувати такі стратегії поведінки:
• ігнорування реакцій дитини — якщо прояви агресії незначні;
• висловлення розуміння почуттів дитини — «Я розумію, що ти злишся, тому що…», «Я розумію, що тобі неприємно те, що…» тощо;
• переключення уваги, пропозиція розв’язати певне завдання — «Допоможи мені, будь ласка…»;
• позитивне тлумачення поведінки — «Ти злишся, тому що ти втомився»;
• використання гумору як ефективного засобу зниження рівня напруження ситуа­ції та переключення уваги дитини.
• Контролюйте свої негативні емоції під час взаємодії з дитиною з агресивною пове­дінкою. Не проявляйте агресію у відповідь на її агресивність. Такі реакції дорослого як підвищення голосу, використання фізичної сили, нотації, негативне оцінювання осо­бистості дитини, погрози, покарання тощо, не дають змоги розв’язати проблему. Вони лише можуть на певний час утримати дитину від проявів агресії.
• Обговоріть із дитиною її поведінку, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте. Однак пам’ятайте, що аналізувати поведінку в момент прояву агресії не варто: дити­на все одно Вас не почує і не зрозуміє. Тому таку розмову слід починати після того, як всі учасники ситуації заспокояться. Під час розмови важливо зберігати спокій та об’єктивність, щоб описати, як дитина поводилася під час прояву агресії, які слова вживала, не оцінюючи її поведінку. Потім слід докладно обговорити негативні наслід­ки агресивної поведінки, а також вказати на можливі конструктивні способи взаємодії в конфліктних ситуаціях.
• Установіть з дитиною зворотний зв’язок — це один з дієвих способів зниження рів­ня її агресії. Для цього можна використати такі прийоми:
• констатування факту — «Ти поводишся агресивно»;
• постановка запитання, що констатує — «Ти злишся?»;
• розкриття мотивів агресивної поведінки — «Ти хочеш мене образити?», «Ти хо­чеш продемонструвати свою силу?»;
• виявлення власних почуттів щодо небажаної поведінки — «Мені не подобається, коли до мене застосовують силу»;
• апелювання до правил поведінки — «Ми із тобою домовлялися!».
• Висловлюйте своє негативне ставлення винятково до вчинків дитини, а не до особистості в цілому. Дитина має зрозуміти, що батьки люблять її, але вони проти її агресивної поведінки.
• Станьте для дитини прикладом: продемонструйте зразки конструктивної поведінки у стресових або конфліктних ситуаціях. Контролюйте свої емоції.
• Обговорювати агресивні прояви поведінки дитини без сторонніх людей — це дасть змогу зберегти позитивну репутацію дитини. Адже дитині складно визнати свою неправоту. Для неї найстрашніше — це публічний осуд і негативна оцінка. Справ­ді, репутація агресора може закріпитися за дитиною, і вона буде змушена діяти від­повідно.
• Навчайте дитину конструктивних способів вираження гніву та розв’язання кон­фліктів на кшталт: намалювати свій гнів та порвати аркуш, побити подушку чи бок­серську грушу тощо. Також навчайте дитину проявляти емпатію, ефективно взаємоді­яти з однолітками.
• Допомагайте дитині спрямувати її агресію в безпечне русло, наприклад, запропо­нуйте відвідувати спортивну секцію.

«Магічні» слова батьків для спілкування з дитиною

• Я тебе люблю. Дитина має вірити в те, що люблять її саму, а не «за щось». Ніколи не пов’язуйте свою любов до дитини з певними умовами або з тим, що дитина робить: «Спо­чатку прибери в кімнаті, а потім я обійму тебе.», «Ти мені збрехав, тепер я тебе не люблю!» тощо. Дитині буде більш зрозуміло, якщо ви запевните її в своїй любові, а потім вкажете на проступок: «Я дуже тебе люблю, але мене дуже засмучує, що ти ображаєш братика».
• Я радий(-а), що ти в мене є. Дитина дошкільного віку, вірить, що може впливати на на­вколишній світ. Саме тому вона часто вважає себе відповідальною за те, що відбувається навколо, наприклад, за родинні негаразди, непорозуміння, сварки тощо. За таких умов їй потрібно ще більше впевненості в тому, що ви щасливі тому, що вона у вас є. У жодному разі не висловлюйтеся на кшталт: «Це все через тебе!», «Якби ж тебе не було взагалі…». Адже навіть якщо ви одразу попросите вибачення за ці слова, і дитина вам щиро проба­чить, вони все одно назавжди залишать відбиток в її серці.
• Я тебе розумію. Для дитини велике горе, коли вона загубила улюблену іграшку чи посва­рилася з другом. У такому разі ваш син чи донька потребує співчуття і втіхи. «Підбадьо­рювання» типу: «Це ж усього лише іграшка (дрібничка)!» або «Навіщо тобі той ображай- ко?!», дитина не розуміє.
• Ти все зможеш. Дітям завжди потрібні заохочення і схвалення. Вислови «Добре зро­бив!», «Я впевнений, ти впораєшся!», «Ми тобою пишаємося!» тощо надихають дитину. Натомість ярлики на кшталт: «плакса», «тюхтій», «невдаха» або «Не вмієш за себе по­стояти!» — підґрунтя для комплексів. Також поширеною помилкою надто турботливих батьків є допомога і захист своєї дитини під час будь-яких негараздів. Навіть запевняю­чи дитину в тому, що вона доросла і самостійна, такі батьки замість неї «розбираються» з її кривдниками, часто не шукаючи причин конфлікту; контролюють взаємини з її дру­зями, а також успіхи у навчанні. Однак, щоб уміти пристосуватися до життя, дитина має вчитися самостійно розв’язувати свої проблеми. Тому завдання батьків — пояснити, на­правити, порадити, як знайти вихід з тієї чи тієї ситуації, але не робити це замість ди­тини. Ви надасте дитині моральну опору, якщо зміните фразу «Ліпше я це зроблю!» на «Спробуй іще раз, я впевнений, що у тебе все вийде».
• Я тобі довіряю. Дитина з великим запалом прагне виправдати наданий їй кредит дові­ри. Не зважайте, якщо у неї не все виходить, ліпше похваліть за спробу зробити щось пра­вильно. Наступного разу ваш син чи донька уникатиме попередніх помилок. Якщо ж ди­тина постійно чує вислови на зразок: «На тебе не можна покластися…», «Із тобою ніколи не знаєш…», — не дивуйтеся, якщо вона замкнеться в собі або робитиме все навпаки, бо ж від неї все одно нічого іншого не очікують. Дитина, якій щиро та розумно довіряють у сім’ї, не виросте жорстокою чи грубою, а також не переступатиме визначених суспіль­ством меж.
• Ми завжди з тобою. Упевненість дитини в тому, що батьки їй завжди прийдуть на допо­могу, дасть змогу багато що подолати.

Шановні батьки!

Дитина виростає щасливою і впевненою в собі, коли відчуває вашу підтримку. Адже їй важливо постійно отримувати позитивні «послання» від близьких дорослих.

Не забувайте поєднувати «магічні слова» з відповідними вчинками, і ваша дитина буде щасливою!