Лексика як найважливіша частина мовленнєвої системи має велике загальноосвітнє і практичне значення. Багатство словника є ознакою високого розвитку мовлення дитини.

Лексика – словниковий склад мови або діалекту. Словник – це  слова (основні одиниці мовлення), що позначають предмети, явища, дії та ознаки навколишньої дійсності. Словник представлений в двох аспектах: пасивний  (імпресивна лексика) – це ті слова, які дитина знає і розуміє їх значення і активний (експресивна лексика) – це ті слова, які дитина використовує в спілкуванні з оточенням.

Розвиток лексики обумовлений розвитком уявлень дитини про навколишню дійсність. У міру того як дитина знайомиться з новими предметами, явищами, ознаками предметів і дій, збагачується її словник. Освоєння навколишнього світу дитиною відбувається при безпосередній взаємодії з реальними об’єктами і явищами, а також через спілкування з дорослими.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що у дітей із ЗНМ спостерігається невідповідність об’єму активного і пасивного словника. Дошкільники із загальним недорозвиненням мовлення розуміють значення багатьох слів, об’єм їх пасивного словника приближується до норми, проте застосування слів в експресивному мовленні, актуалізація словника викликає великі труднощі. Словник дітей із ЗНМ в якісному і кількісному відношенні нижчий, ніж у дітей з нормальним мовленнєвим розвитком.

Аналіз словникового запасу дітей із загальним недорозвиненням мовлення дозволяє виявити своєрідний характер лексичних помилок. Діти не можуть самостійно назвати слова, що є наявними в пасивному словнику (наприклад: шпаківня, барліг), неправильно використовують слова в мовленнєвому контексті. Спостерігаються різноманітні заміни слів у мовленні: неправильно називають предмети, що подібні за зовнішніми ознаками (майка – сорочка, фонтан – душ); змінюють назви предметів, що подібні за призначенням ( глечик – пляшка, диван  – крісло); змінюють назви предметів, що ситуативно пов’язані з ними (каток – лід, марка – конверт); частину предмета замінюють його назвою (стовбур – дерево, пелюстки – квітка); замінюють слова, що позначають видові поняття і навпаки (береза – дерево, посуд – тарілка); замість одного слова використовують словосполучення або речення ( бінокль – щоб дивитися, шланг – воду лити); назви дій замінюють словами, близькими за ситуацією і зовнішніми ознаками (вирізає – рве, клює – стукає); не можуть назвати деякі дії (підстрибувати, зазирати); не знають назв багатьох кольорів; не розрізняють і не називають форму предметів (квадратний, круглий); в словнику майже немає узагальнюючих слів; спостерігається різноманітний характер помилок при підборі антонімів (говорити – співати, брати – не брати); зазнають труднощів у підборі синонімів, багатозначні слова часто не розуміють.

Корекція мовленнєвих порушень, збагачення словника є необхідною умовою для розвитку комунікативних умінь дітей. Успішна корекція формування лексичної сторони мовлення здійснюється в результаті багатоаспектного впливу, спрямованого на мовленнєві  процеси, на активізацію пізнавальної діяльності дошкільників.  Їхньому виконанню служить побутова діяльність дітей, цілеспрямовані спостереження за природою, життям людей і тварин, власні дії з предметами, іграшками, різні види ігор.

Лексичний   матеріал пов’язаний  з   вивченням предметів,  що оточують  дітей. На основі розуміння ознак предметів діти вчаться групувати їх в практичній діяльності. Внаслідок уточнення пасивного мовленнєвого запасу у них складається стійка мовленнєва практика, у якій послідовно закріплюються лексичні значення.

Відомо, що слова зберігаються в довготривалій пам’яті не хаотично, а в системі різних асоціативних зв’язків, які складають основу поняття «лексична системність». Саме її розвиток дає змогу збільшити продуктивність використання дитиною лексичних одиниць мовлення. Лексична системність розвивається шляхом формування у дітей нових та розширення вже існуючих типів асоціативних зв’язків між словами. Включення слова в різні системи асоціацій  забезпечує повноцінне розуміння дитиною його значення. У нормі воно відбувається у ході спонтанного мовленнєвого розвитку дітей. Однак у дошкільників з порушеннями мовлення цей процесс вимагає цілеспрямованої корекційно-розвивальної роботи.

Збагачення словникового запасу слід здійснювати в певній послідовності: спочатку знайомити з новими словами у контексті, на основі якого дитина усвідомлюює їх значення і функцію, потім на конкретних прикладах показати з якими словами може сполучатися в мовленні нове слово. Для підвищення ефективності словникової роботи доцільно знайомити дитину зі словом під час практичної діяльності: при ліпленні, малюванні, ручній праці.

Проводячи роботу зі збагачення словника дітей із ЗНМ варто показати тісний зв’язок між словом і відчуттям, словом і уявленням. Наприклад логопед пропонує дітям відчути на дотик воду, при цьому говорить: «Вода холодна». Безпосереднє відчуття холоду дає змогу дитині правильно зрозуміти і засвоїти значення слова.

Словникова   робота   проводиться   планомірно   та   систематично    з

урахуванням   вікових,  індивідуальних   мовленнєвих    особливостей   дітей  з порушенням мовленнєвого розвитку.