«Профілактика синдрому

професійного вигорання»

    Під синдромом професійного вигорання розуміють емоційне виснаження та спустошення, спричинене власною роботою. Він розвивається на тлі хронічного стресу, призводить до виснаження емоційно – енергетичних і особистісних ресурсів людини. Синдром професійного вигорання – це небезпечне професійне захворювання тих, хто працює з людьми: педагогів, лікарів, соціальних працівників, психологів. Відомий американський психолог Христина Маслач, яка одна з перших почала досліджувати цю проблему, стверджувала, що емоційне вигорання – це плата за співчуття.

Професія педагога вирізняється низкою специфічних особливостей, головною з яких є безумовне спілкування з дітьми, а також вольовий стимул, який постійно спонукає до практичної педагогічної діяльності. Освітня діяльність не має фіксованого обсягу і загальноприйнятих критеріїв оцінки результативності, але потребує творчості, активного функціонування свідомості, постійної роботи над собою, удосконалення та поповнення знань, що часто призводить до емоційного перенапруження.

Тож головними причинами професійного вигорання педагогів є:

–        стрес, спричинений великою кількістю вимог;

–        неспокійна обстановка на роботі, що потребує стійкої уваги і напруги;

–        не завжди розумна організація праці;

–        неувага до свого здоров’я.

З огляду на те, що психологічна перевтома призводить до зниження якості освітнього процесу, погіршення психологічного клімату в групі, а отже, і емоційного стану дітей, дуже важливо завчасно попередити виникнення синдрому професійного вигорання.

Якості, що допомагають фахівцю уникнути професійного вигоряння:

– хороше здоров’я і свідома, цілеспрямована турбота про свій фізичний стан (постійні заняття спортом, здоровий спосіб життя);

– висока самооцінка і впевненість у собі, своїх здібностях і можливостях;

– досвід успішного подолання професійного стресу;

– здатність конструктивно змінюватися в напружених умовах;

– висока мобільність;

– відкритість;

– товариськість;

– самостійність;

– прагнення спиратися на власні сили;

– здатність формувати і підтримувати в собі позитивні, оптимістичні установки і цінності – як самих себе, так і інших людей і життя взагалі.

Самодіагностика синдрому – «вигорання» в професіях системи «людина-людина»

Інструкція. Вам пропонується 14 твердження про почуття та переживан­ня, кожне з яких слід оцінити.

 

№ з/п	Питання	Зазвичай	Часто	Рідко	Ніколи
1	Я легко дратуюсь	3	2	1	0
2	Я вважаю, що працюю лише тому, що треба десь працювати	3	2	1	0
3	Мене непокоїть безсоння	3	2	1	0
4	Переконаний, що моя робота є важливою	0	1	2	3
5	Я задоволений професією, яку обрав	0	1	2	3
6	Я емоційно стомлююся на роботі	3	2	1	0
7	Для мене важливо досягнути високих результатів у роботі	0	1	2	3
8	Коли вранці я йду на роботу, почуваю себе свіжим та відпочившим	0	1	2	3
9	Я відчуваю фізичну напругу, втому	3	2	1	0
10	Я цікавлюся результатами роботи моїх колег	0	1	2	3
11	Я відчуваю, що збайдужів до своєї роботи	3	2	1	0
12	Мене часто охоплює бажання все кинути і піти з робочого місця	3	2	1	0
13	Я став з меншим ентузіазмом ставитися до своєї роботи	3	2	1	0
14	Вірю, що можу виконати все, що задумано	0	1	2	3

 

Обробка результатів. Відповідно до «ключа» підраховуються суми балів

Субшкала	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Емоційне виснаження	0-14	14-27	28 і більше

 

Вправа «Внутрішній промінь»

Мета вправи: ауторелаксація, зняття психологічного напруження, поповнення власних внутрішніх сил, налаштування на подальшу позитивну роботу.

Зміст вправи:  сядьте зручно, розслабтесь і уявіть, що Ви наповнюєтесь уявним світлом і теплом.

Вправа:

Уявіть, що у верхній частині голови виникає світлий теплий промінь, який повільно рухається зверху донизу і послідовно освітлює теплим, рівним світлом обличчя, спину, плечі, руки. За рухом променя зникає напруга в обличчі, опускаються і розпрямляються плечі, на рівні серця починає розливатися тепло, яке приємно заповнює собою і напругу, і стомленість, і дискомфорт. Внутрішній промінь формує нову зовнішність спокійної, задоволеної собою людини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИХОВАТЕЛЯМ

Щоб уникнути синдрому професійного вигорання потрібно:

1. Бути уважніше до себе: це допоможе вам своєчасно помітити перші симптоми втоми.
2. Любити себе або принаймні намагайтеся собі подобатися.
3. Підбирайте справу по собі: згідно своїм схильностям і можливостям. Це дозволить вам знайти себе, повірити в свої сили.
4. Перестаньте шукати в роботі щастя чи порятунок. Вона – не притулок, а діяльність, яка хороша сама по собі.
5. Не намагайтеся жити за інших їх життям. Живіть, будь ласка, своєї. Не замість людей, а разом з ними.
6. Знаходьте час для себе, ви маєте право не тільки на робочу, але і на приватне життя.
7. Вчіться тверезо осмислювати події кожного дня. Можна зробити традицією вечірній перегляд подій.
8. Практикуйте позитивне мислення.

Прийоми швидкого реагування при стресі

–        усміхнутися, пожартувати;

–        пригадати щось радісне, гарне, приємне (радісну подію, приємну ситуацію, гідний вчинок);

–        виконати певні рухи на кшталт потягування;

–        звернути увагу на цікаву подію чи помилуватися пейзажами за вікном;

–        розглянути квіти, фотографії, що знаходяться у приміщенні;

–        уявити, що ти «купаєшся» в сонячних променях;

–        виконати вправи з релаксаційного дихання;

–        висловити кому – небудь комплімент або похвалити когось.